Ярослав Ювсечко. Соціальні трансформації та їх роль у виникненні нових форм релігійності

Сьогодні зміна функцій інституту релігії, конфесійна невизначеність серед віруючих і втрата їх довіри до церкви як провідної соціальної організації призвели до того, що позиції традиційних вірувань суттєво послабились. Це призводить  до появи нових форм долучення до надприродного, у тому числі й до активної діяльності нових релігійних рухів і течій.

Ситуація із пандемією COVID-19 зрештою теж призвела багатьох віруючих до певної зневіри або ж до суттєвих змін у сприйнятті релігії. Багато людей усвідомили, що без звичних форм практикування релігійності нічого страшного не сталось і її цілком можна практикувати й у нових формах. Окрім того, люди чекали від церкви у тому числі й певного заспокоєння чи навіть вирішення проблеми їх страху перед поширенням вірусу, але їх очікування не справдились. Здійснення церквою функції соціальної стабілізації, якої від неї очікували, не сталося: виявилося, що церква сама не знає, як впоратися з цією проблемою. Таким чином, чи не вперше для багатьох віруючих первинне, біологічне переважило духовне, яке завжди прийнято було сприймати як щось вище. Такі зміни у свідомості віруючого та у соціумі неодмінно призведуть до суттєвих трансформацій існуючих форм релігійності.

Відомі соціологи П. Бергер та Т. Парсонс давно стверджували, що секуляризація зрештою призведе не до зникнення, а до видозмінювання релігії: на місце тим формам релігії, що вичерпали себе, прийдуть нові. П. Бергер вказував на появу четвертої соціальної форми релігії – приватизовану релігійність, її структурну приватизацію. Нові форми релігійності, на його думку, будуть не просто співіснувати, а переважати над традиційними релігійними практиками й інституційними формами.

Сьогодні ми можемо розглядати релігію навіть як компонент ринкових відносин, що пропонує «різні варіації плюралізму». Релігія має відповідати ситуації на ринку, тобто має бути «продана» клієнтам. Зрештою, часто релігійні організації виконують роль торгових агентств, а релігійні традиції стають своєрідним споживчим товаром, продукуючи нові форми релігійності.

Як слушно відзначає лютеранський теолог Д. Вейз із США, у сьогоднішньому світі не існує загальної згоди щодо того, що істинно. Ми начебто перебуваємо “на некерованому ярмарку ідей, де виставлені на продаж усі можливі віросповідання на землі”. Сьогодні релігія вже не розглядається як сукупність переконань, що стосуються того, що реально, а що ні. Скоріше її варто розглядати як вибір. Ми віримо в те, що нам подобається. Ми віримо в те, у що хочемо вірити.

Власне, релігія здатна пристосовуватися до наявної ситуації та реалізовуватися в нових формах, які відрізняються від традиційних. Оскільки релігія змушена так чи інакше реагувати на виклики з боку соціуму, то соціальні трансформації зрештою викликають модернізацію, навіть переформатування релігійного продукту.

У сучасному суспільстві вже очевидною стала невідповідність між конфесійною приналежністю та іншими соціальними ролями особистості. Сьогодні релігія як соціальний інститут вже не виконує в суспільстві ролі соціального «ліфта». Але потреба у цьому «ліфті» в людини нікуди не зникла, тому цю роль цілком закономірно виконують інші соціальні інститути. Релігія ж стає приватною справою самих віруючих. Більше того – часто стає позаконфесійною. Або виявляється у долученні до нових релігійних рухів, що відповідають запитам сучасної людини. Таким чином, однією з ознак трансформації релігійної свідомості є формування позаконфесійних віруючих, де релігія стає приватною справою.

На сьогодні динамічні тенденції світового розвитку диктують релігійним організаціям необхідність досить радикальної трансформації, але при цьому релігія тепер повинна трансформуватися таким чином, щоб релігійні цінності були здатні принести людині й відчутну соціальну допомогу.

Слід згадати й про ідею існування нового феномена «корпоративної релігії». Ця ідея повною мірою розкривається датським підприємцем Й. Кунде. На його думку, сучасне суспільство споживання демонструє колосальну потребу в гносеологічному і соціально-функціональному потенціалі релігійної свідомості в контексті ринкового товарного виробництва і збуту. Тому суспільство споживання висуває перед релігією нові вимоги, котрі вона змушена враховувати як на інституціональному рівні, так і в повсякденних релігійних практиках. Релігійна громада має орієнтуватися на споживача, що передбачає використання принципів маркетингу. Громада повинна знати коло своїх потенційних споживачів, тобто проводити ринкові дослідження; знати добре особливості людей, на яких буде направлена релігійна діяльність; вибрати найкращий спосіб, який буде використовуватись для поширення інформації; зрештою, надати необхідний товар.

Очевидно, що сьогодні споживацькі звички людини й відповідне ставлення до усього навколо, відіграють для неї певні терапевтичні, емоційно-компенсаторні функції – такі, що традиційно приписувались саме релігії. Така нова форма «релігійності» суспільства споживання має всі основні ознаки й характеристики релігійної свідомості, зокрема, наявність інтелектуального і емоційного елементів.

Слід визнати, проте, що вказані характеристики все ж більше приманні молоді й переважно у країнах Європи та США. Ситуація у нашій країні є дещо іншою: хоч наше суспільство також все більше набуває рис «суспільства споживання», та вплив традиційних соціальних та релігійних чинників залишається все ще досить сильним. Але очевидним є значне відставання «традиційних» церков від темпів і потреб сучасного життя, хоч останнім часом церкви почали приділяти дещо більше уваги соціально-економічним питанням, соціальній активності своїх віруючих тощо.

Під впливом суттєвих змін, які відбуваються в суспільстві, релігійний комплекс змушений змінювати свою діяльність, тим самим адаптуватися до нових умов суспільного буття, узгоджувати власну діяльність відповідно до нових суспільних та індивідуальних потреб. Упевнений, що після нинішньої пандемічної кризи слід очікувати на збільшення кількості прихожан релігійних організацій, як це вже неодноразово мало місце раніше. Проте, прийдуть вони туди вже з явно іншими, завищеними вимогами до церкви. А якщо їх не задовольнять, то можуть більше й не прийти.

У цій ситуації, якщо людину не влаштовують традиційні моделі і норми релігійності, вона починає шукати нові, які відповідали б її інтересам і потребам. Тому і набувають такої популярності нові релігійні вчення, а комерційний характер масової культури призводить до виникнення своєрідного «ринку релігійних послуг». Ці трансформації відбуваються в умовах повноцінної ринкової конкуренції. Слід визнати, що в сучасних умовах значно зростає навантаження на людину, тому у неї виникає потреба у компенсації напруги в ірраціональній сфері.

Попри те, що, як свідчать дані соціологічних досліджень, на рівень релігійності суттєво впливає матеріальне становище особи (найбільш релігійними є люди з «дуже низькими» доходами), все ж комерційний характер масової культури призводить до виникнення ринку «релігійних послуг», набувають популярності нові релігійні вчення та окультно-містичні напрямки, які зорієнтовані на роботу найперше із «середнім» та «вищим» класом та пропонують їм показати шлях до більшого успіху й процвітання.

Таким чином, зміни у соціально-економічному, політичному, культурному житті сучасного суспільства обумовлюють «масову індивідуалізацію» релігійної свідомості, суть якої полягає найперше у досягненні психотерапевтичного результату. У багатьох сферах традиційна релігійна свідомість – конфесійна і догматична, що опирається на багатовікові традиції, в сучасних умовах втрачає свої позиції. Отже, з одного боку, секуляризація руйнує традиційні форми сакральності. З іншого, сьогодні існує благодатний соціальний і духовний ґрунт для виникнення й існування нових форм релігійності, які відповідають сучасним соціальним, історичним, економічним, політичним умовам.

Ярослав Ювсечко
кандидат філософських наук, доцент