Prof. Людмила Филипович, Dr. Віталій Докаш. Традиційні апокаліптичні уявлення та їх сучасні трансформації

Зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після цього.
Одкр 4:1

Абстракт. Спільна стаття двох українських релігієзнавців базується на багаторічному досвіді проф. В.Докаша у дослідженні  есхатологічних вчень християнства і соціологічному аналізі сучасної релігійності, який пропонує проф. Л.Филипович. Рішення взяти участь у конференції “Життя в епоху Постапокаліпсісу”, зокрема в секції, присвяченій релігії, спричинено декількома факторами. По-перше, стійким інтересом вчених до класичних релігійних тем, якою є тема кінця світу. По-друге, актуалізацією цієї проблеми в сучасних умовах пандемії COVID-19, коли в черговий раз постало питання виживання людства після глобальної катастрофи. По-третє, бажанням помислити наслідки, до яких може призвести пандемія, як вона вплине на світові та локальні тенденції змін в релігіях. Вважаючи, що COVID-19 з повним правом можна вважати певним соціальним та економічним, політичним і інформаційним апокаліпсисом, автори задумалися, чи може релігія в постапокаліптичну добу зберегти за собою функцію соціального регулятора в суспільстві. Трактуючи постапокаліпсис як час після будь-якої глобальної катастрофи, в даному разі пандемії, виникли питання: чи не призведе ця пандемія до перезавантаження світу? чи готовий світ до таких змін? чи не буде він зруйнований в результаті довготривалої пандемії? чи знайде людство сили побороти вірус в прямому і переносному значенні? чи є альтернативи традиційному, релігійному уявленню про кінець світу?

Залишаючись в межах саме релігійної парадигми, автори поставили собі за мету:

• звернутися до такого хрестоматійного описання кінця світу, який присутній в Біблії, зокрема в книзі Одкровення, та проаналізувати його з огляду на нові виклики пандемії;
• зрозуміти, чи сучасні релігійні вчення пропонують щось нове? чи йдуть шляхом нових інтерпретацій вже відомих сценаріїв?

Ключові слова: есхатологія, кінець світу, християнство, апокаліпсис, пандемія.

У всі часи людина прагнула заглянути подумки у майбутнє. Особливо підсилюються ці бажання у переломні епохи історії. В ці періоди у свідомості людей виникають неймовірні уявлення, які фіксуються різноманітними релігійними вченнями і джерелами. В межах релігій авраамістичної традиції йдеться про передбачення, віщування, пророцтва про майбутнє не тільки народу, серед якого ці вірування поширені, а і всього людства. Симптоматично, що саме в період загострення соціальних, екологічних, духовних криз й інших потрясінь, що є характерним для сьогоднішньої цивілізації, активно підсилюються різноманітні прогнози про майбутні долі світу, про близький всезагальний колапс, близьке світопредставлення. Характерно, що ці есхатологічні мотиви супроводжують історію постійно, для їх виправдання завжди знаходяться відповідні пророчі ознаки, які обґрунтовуються догматично. Відзначимо, що актуалізація чи підсилення есхатологічних настроїв виникає саме тоді, коли розмивається віра, перестає працювати відповідна епосі система цінностей, відбувається надмірна секуляризація духовного простору.

На сьогодні вже сформований корпус творів переважно релігійної літератури, езотеричного змісту, який постійно доповнюється сучасними інтерпретаціями відомих джерел або новоствореними фантазіями, художніми творами, кіноверсіями, “науковими” прогнозами щодо кінця світу і приближення страшного суду. Посилаючись на природні (землетруси, повені, засухи, погана екологія) та соціальні (голод, хвороби, епідемії, насилля, тероризм, війни) катаклізми, пророки, історичні і сучасні, віщують близький кінець земної цивілізації, на зміну якій повинна прийти інша, “нова” Божественна історія, яка поверне людство до часів відновленого раю.

У зв’язку з цим хвилєподібно напливають різні теорії, концепції, які замішані на месіанізмі, есхатології (вчення про кінець земного існування людства і окремої людини), різного типу пророцтвах.

Частина пророцтв є надзвичайно лякливими, сумними, але частина сповнена надією на відродження до нового життя та очікування не тільки кращого, але й блаженного майбутнього. Як виявляється, релігійні рухи, будучи оптимістичнішими за раціональних і прагматичних світських людей, публікують інформацію, в якій прослідковуються дві тенденції:

• з одного боку, проводиться звеличування першородної чистоти, блаженної повноти буття, які передували історії та до яких пропонується повернутися;
• з іншого боку – пропонуються нові можливості, які з’являться в прийдешній, оновленій історії після кінця цієї цивілізації за принципами лінійного розвитку.

Варто нагадати, що теологічні догмати в будь-якому християнському віросповіданні найтіснішим чином пов’язані з очікуванням есхатологічних подій – кінця світу і другого приходу Христа, який повинен відкрити для людства ідеальний вимір існування. Тобто традиційна християнська свідомість наскрізь апокаліптична, яскраво есхатологічна. Саме цим можна пояснити відносний спокій християн аж до свідомого ігнорування небезпек, які несуть в собі різні катастрофи, в т.ч. і пандемії, бо вони знають, що кінець буде і знають який саме буде кінець. При цьому християни бадьоряться і налаштовані загалом оптимістично, оскільки вірять в Царство Боже і в свою спасенну долю після смерті.

Але таких переконаних і обізнаних в кінці світу християн – не більше третини. Опитування, які робилися вітчизняними та зарубіжними соціологами свідчать про певну байдужість християн до майбутньої долі світу. Вони не хочуть про це думати чи в силу незнання Біблії, чи в силу страху перед пророцтвами, тому й ігнорують інформацію. Вони свідомо чи несвідомо противляться цьому фінішу, про який постійно читають в Біблії, і не тільки в Одкровенні Івана Богослова, тобто Апокаліпсисі. Саме для них в релігійному середовищі розробляються доктрини, які або відстрочують цей кінець, або ж подають есхатологію у привабливому вигляді. До них можна віднести, у першу чергу, різноманітні міленіалістські теорії (вчення про Тисячолітнє Царство). Сюди ж можна зарахувати велику кількість напрямків теологічних доктрин, які ще у ХХ ст. пробували пояснити есхатологію і доказати, що вона виконалась першим приходом Христа[1].

В контексті модернізації міфологічних есхатологічних сюжетів Біблії та надання їм привабливості через оновлену термінологію особливо успішно працюють Церква адвентистів сьомого дня та Свідки Єгови. Будучи представниками саме актуальної есхатологічної течії в християнстві, вони постійно говорять про есхатологію як вчення про кінець світу. Сучасні інтерпретатори Апокаліпсису прагнуть зняти з біблійних текстів архаїчні апокаліптичні нашарування і ввести ідеї етичного та соціального оптимізму.

Уявлення свідків Єгови про кінець світу – найбільш проказові для розуміння осучаснення біблійних пророцтв. В багатьох своїх брошурах, присвячених кінцю світу і приходу Ісуса Христа, віруючі ставлять конкретні запитання: “Які події чекають нас попереду? Як наш Цар захищатиме нас до і під час Армагеддону? Як нам підготуватись до майбутніх подій?”[2] Свідки чітко знають, які події невдовзі відбудуться, тому їх важко здивувати різними природними та соціальними катаклізмами. Вони переконані, що все вже описано в Біблії, тільки треба вміти прочитати ті пророцтва. До початку великого лиха має відбутися проголошення миру і безпеки, що, власне, і роблять різні міжнародні організацій, зокрема ООН. Це стане першою явною ознакою наступних невідворотних подій, зокрема напад на істинну релігію, якою себе вважають Свідки (Об’яв. 17:16). Саме тому вони так стійко переносять переслідування, яких нині зазнають наприклад в Росії. Про Армагеддон[3] сповістять небесні феномени (Матв. 24:29), що можна вже зараз спостерігати в достатку. Очікуваний суд над вівцями та козлами (Матв. 25:31—33), напад Гога з краю Магога (Єзек. 38:2,11, 15) передуватиме збиранню останку помазанців (Матв. 24:31), тобто свідків Єгови. Наприкінці великого лиха Єгова пошле свого Царя, щоб захистити всіх своїх відданих служителів (Єзек. 38:18). Ось такий біблійний сценарій розгортається на очах сучасного покоління, але не всі люди здатні його відчитати та усвідомити. Свідки активізували свою проповідницьку діяльність, щоб попередити людей про прийдешні події.

Нинішня хвиля апокаліптичних очікувань не нова. Вчення про кінець світу завжди було притаманне багатьом релігіям. Воно пройшло складний шлях еволюції, виступало у різноманітних формах на різних історичних етапах, але завжди живило надію на зміни і краще майбутнє. Зокрема християнство часто вповні користалося актуалізацією цих тем для підняття зацікавлення до себе загалом. Коментуючи кінець світу, часто з діаметрально протилежних позицій – радикально – через повне знищення існуючого стану або еволюційно – шляхом моралізації суспільства, християнство утримується на історичній арені тисячоліттями. Есхатологічні вчення в залежності від того, які проблеми вирішувались тією чи іншою епохою, змінювались. Разом з тим в них завжди залишалися незмінними положення, котрі підживлювали апокаліптичні настрої віруючих.

Сучасна конфесіональна есхатологія шукає аргументи для виправдання апокаліптики і захисту основоположних доктринальних принципів. Але це їй вдається не в повній мірі, оскільки ідеї кінця світу, незважаючи на об’єктивні фактори екологічної, соціальної чи політичної кризи, не дуже популярні серед християн. Про це свідчать соцопитування, в яких хоч і не ставилося прямо питання “Чи ви вірите в кінець світу?”, але присутні деякі складові традиційних есхатологічних уявлень. Зокрема українські соціологи питали, чи вірять українці в життя після смерті, в рай, не деталізуючи всі особливості християнської есхатології. Послідовний християнин мав би вірити в кінець світу, в друге пришестя Христа, Царство Боже. Але в реальності християни мало знають про кінець світу, що свідчить про відповідно низьку якість їх християнської віри.

Так, за даними, які наводить український соціолог релігії М.Паращевін[4], 31% респондентів-християн заперечували існування життя після смерті, 29% не вірять в існування раю, 30% — пекла, 25% — відкидають релігійні дива. Отже, лише третина опитаних християн вірять або мають уявлення про кінець світу, який пов’язується із Армагеддоном. Найбільш послідовними і релігійними тут виявилися греко-католики. Рівно половина з них задекларували віру в згадані елементи християнського вчення і лише 2% не вірять в жоден з них. А от серед православних відповідну віру задекларували 29% при 18% тих, хто не вірить ні в що з перерахованого. Отже, в потойбічне життя вірять 62% греко-католиків і 41% православних, в існування раю — 76% греко-католиків і 42% православних, в існування пекла — 73% греко-католиків і 41% православних, в релігійні дива — 85% греко-католиків і 48% православних. Греко-католики виявляються, так би мовити, канонічнішими, ніж православні. Останні більш схильні до неглибокого розуміння, а отже і вільного трактування основ віри. Сколихнула недавній інтерес до апокаліптики подія, яку очікували у 2012 – закінчення календаря майя. Тоді з’ясувалося, що майже 15% жителів нашої планети вірять, що кінець світу настане протягом їх життя, а 10% думають, що це може відбутися вже в 2012 році.

З цього приводу у 2012 році проводилися масові опитування. Так, компанія Ipsos Global Public Affairs спеціально для Reuters опитала 16262 людини з понад 20 країн. Відсоток таких, що вірять у швидкий кінець світу сильно коливається, від 6% у Франції до 22% у Туреччині та США, у Південній Африці й Аргентині відсоток трохи менший. Тільки 7% жителів Бельгії і 8% жителів Великобританії побоюються, що кінець світу настане протягом їх життя. Кожен десятий житель у світі сказав, що його лякає або хоча б хвилює можливість кінця світу в 2012 році. Найбільше число таких людей виявилося в Росії і Польщі, найменше – в Великобританії. Цікаво, що більш схильні вірити в апокаліпсис люди з низьким рівнем освіти або низьким рівнем доходу, а також ті, кому менше 35 років. Саме вони відчувають хвилювання з цього приводу[5].

Тоді ж опитали і українців[6]. 86,9% українців не вірять в настання кінця світу 21 грудня 2012 року. Кінець світу найбільше схвилював мешканців Півночі та Сходу країни – саме в цих регіонах більше тих, хто так чи інакше повірив в знаковість 21 грудня цього року. Також високий відсоток впевнених у настанні кінця світу серед киян. З поміж інших регіонів відрізняються жителі Автономної республіки Крим – які частіше за інших вагаються з відповіддю. Чим старші респонденти, тим більше вони схильні вірити в настання кінця світу. Так, серед молоді ствердні відповіді надали 4,6%, в той час як серед тих, кому понад 60 років, таких вдвічі більше – 10,5%. Також в настання “останнього дня” більше вірять жінки (9,7%), ніж чоловіки (4,4%). Серед невіруючих частка тих, хто принаймні частково вірить в кінець світу становить 6%, а серед тих, хто зазначив свою належність до певних релігійних конфесій та вказав, що є віруючою людиною, цей показник становить 7%, – отже статистично значущої відмінності не спостерігається.

Описуючи своє ставлення до інформації про настання кінця світу 21 грудня 2012, переважна більшість респондентів дуже скептично поставилася до реальності такої загрози: 78% опитаних висловили згоду із тим, що це “порожня балаканина” та “безглузді плітки”; 77,2% погоджуються, що чутки поширювалися для того, щоб змусити людей накупити різних товарів, речей, створити запас на “чорний день” тощо; 77,9% пов’язують активне поширення інформації про кінець світу зі спробою відволікти увагу від реально важливих речей та суспільних проблем, переключити увагу. Пандемія COVID-19 об’єктивно актуалізувала традиційну апокаліптику. Тема кінця світу як одна із центральних тем в Біблії обговорюється і в православ’ї. Так, священик Василь Фазан стверджує: “Так, ми знаємо, що із Священного Писання та Передання Православної Церкви кінець світу обов’язково буде, і настане він під час другого пришестя Христового і Страшного Суду. Тоді всі люди постануть перед Богом дати відповідь за своє життя. Праведники увійдуть у блаженну вічність з Богом, грішники підуть на вічні муки. Земля і все, що на ній, буде у вогні і згорить, і буде нове небо і нова земля”[7].

На відміну від свідків Єгови, православні не пов’язують кінець світу із природними причинами, в тому числі з будь-якими астрономічними чи епідеміологічними явищами. Кінець світу наступить в результаті падіння людства у найгірші гріхи, беззаконня та духовно-моральне зубожіння. Саме тому вони скептично ставляться до якихось конкретних порад, як пережити кінець світу, бо він прийде до всіх і всього. Але “про день той і годину ніхто не знає, тільки Отець мій Небесний”, казав сам Ісус Христос.

Той, хто живе з Богом, вважають православні, не боїться ні стихійних лих, ні епідемій, ні злих вчинків людей, ні самої смерті, ні кінця світу: “Якщо Бог зі мною, то хто проти мене тоді?”.

Сучасній людині цікаво знати, що заховано під поняттями “кінець світу”, “страшний суд”, “апокаліпсис”, “Армагеддон”, щоб зорієнтуватися, до чого треба готуватися. З’ясувалося, що свідомість сучасного християнина, не кажучи вже про невіруючого, втратила первісне розуміння кінця світу. Мало хто бачить його в релігійних шатах[8]. Поширені уявлення технологізовані, візуалізовані різними фантастичними серіалами, однобокі, похмурі. Такий загальний песимізм ніколи не був притаманний християнству. Сучасні інтерпретації кінця світу напрочуд раціоналізовані, навіть прагматизовані. Традиційний смисл апокаліпсиса втрачається, біблійні уявлення про кінець світу дерелігієзуються/десакралізуються. Апокаліпсис оголошується виключно техногенним, з нього вихолощується первісний смисл: кінець світу – це відплата за гріховність людини, за забуття, ігнорування Бога в своєму житті, за невиконання його заповідей.

Тому світ в очікуванні нових есхатологічних передбачень, які логічно впишуться в традиційні християнські доктрини, не змінюючи його суть, а тільки оновлюючи традиційні форми.

Таким чином, аналіз Біблійних книг, зокрема Одкровення, свідчить про те, що традиційна християнська свідомість наскрізь апокаліптична, яскраво есхатологічна, оскільки орієнтована на потусторонній світ і на життя після смерті. Загалом християни відносно спокійно ставляться до небезпек вірусу, оскільки вони, на відміну від невіруючих, які не озброєнні знаннями про кінець світу, оптимістично вірять в Царство Боже і в свою спасенну долю після смерті.

Серед усіх християн тільки Церква адвентистів сьомого дня та Свідки Єгови буквально сприймають кінець світу. Будучи представниками саме актуальної есхатологічної течії в християнстві, вони постійно нагадуюсь своїм послідовникам про есхатологію як вчення про кінець світу. Сьогодні вони з ентузіазмом використовують ситуацію, що склалася, щоб довести правоту самих своїх віровчень. Правда, сучасні інтерпретатори Апокаліпсису прагнуть зняти з біблійних текстів архаїчні апокаліптичні нашарування і ввести ідеї етичного та соціального оптимізму. Вони модернізують міфологічні есхатологічні сюжеті Біблії, надаючи їм привабливості через оновлену термінологію, технологізацію, візуалізацію.

Сучасна конфесіональна есхатологія шукає аргументи для виправдання апокаліптики і захисту основоположних доктринальних принципів. Але це їй вдається не в повній мірі, оскільки ідеї кінця світу не дуже популярні навіть серед християн. За соцопитуваннями, трохи більше половини християн сповідують деякі складові традиційних есхатологічних уявлень.

Ще менш обтяжена страхами про кінець світу нерелігійна частина суспільства. Переважна більшість людей до 70% скептично ставляться до цих пророцтв, а решта змінює традиційне розуміння кінця світу, яке поступово дерелігієзуються/десакралізуються. Але це не означає, що християнство втратить свою роль соціального регулятора суспільства, оскільки пережило безліч пандемій і катастроф, при цьому зберігаючись як релігійна система, що здатна задавати смисли людському існуванню в будь-яких умовах.

Нинішня пандемія COVID-19, актуалізувавши есхатологічні побоювання та очікування людства, має бути додатково досліджена с фокусом на стан сучасної релігійності людей в частині їх вірування в кінець світу.

Віталій Іванович Докаш, доктор філософських наук, професор,
зав. кафедрою соціології Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича
Людмила Олександрівна Филипович, доктор філософських наук, професор,
зав. відділом філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

[1] Докаш В.І. Кінець світу: еволюція протестанської інтерпретації.  – Київ-Чернівці: Книги – XXI, 2007. – 544с.[2] Кінець світу // https://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/102015407
[3] Армагеддон — подія, на яку варто чекати // https://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/2019561
[4] Паращевін М. Релігія та релігійність в Україні / За ред. С. Макеєва. — К.: Інститут політики, Інститут соціології НАН України, 2009 // https://polityka.in.ua/userfiles/religiya_i_religiynist_v_Ukraini_2008.pdf
[5] У кінець світу за календарем майя в 2012 році вірить кожен десятий житель Землі // https://dt.ua/SOCIETY/u_kinets_svitu_za_kalendarem_mayya_v_2012_rotsi_virit_kozhen_desyatiy_zhitel_zemli.html
[6] Опитування проводилося з 5 по 15 грудня 2012 року в 24-х областях України, АР Крим та м. Києві. Всього опитано 2003 респондентів.
[7] Кінець світу для людини несуть не природні явища, а гріховне життя // https://poltava.to/news/19387/
[8] Докаш В. Соціальний характер есхатології в апокаліптичній і пророчій літературі // Релігія і Соціум, 2013, № 3-4 (11-12), с. 179-188; Бардін М. Апокаліптичні очікування в сучасній релігійній літературі відків Єгови та адвентистів сьомого дня // СХІД, 2017, № 3 (149), с. 53-57.